Що ховається між рядками дубечненських «шифрів» (за матеріалами статті Відділу інформаційної роботи Волинського обласного центру зайнятості)
Що ховається між рядками дубечненських «шифрів» (за матеріалами статті Відділу інформаційної роботи Волинського обласного центру зайнятості)Тут пам’ятають про вікові традиції роботи і здобувають професію, якої ніде не навчають, це підприємство пережило 90-ті та період кризи, нині – найбільший роботодавець Старовижівського району, на продукції якого лишають «шифри» для нащадків – учора, 13 травня, обласна служба зайнятості оглянула потужності ТзОВ «Дубечненський керамічний завод».
Роботу заводу зсередини директору Волинського обласного центру зайнятості Роману Романюку та в. о. директора Старовижівської районної філії ВОЦЗ Тетяні Гаврилюк показав завідувач виробництва Іван Смолярчук. У процесі ознайомлення – розмова про злободенне. «Проблема з кадрами нині досить гостра. Разом із місцевою філією обласного центру зайнятості працюємо над її вирішенням. Ми рухаємося лише вперед. Підприємство пережило 90-ті і банкрутство, були часи, коли ми працювали виключно на ентузіазмі – без заробітної плати. Попри будь-які перешкоди, завод функціонує і сьогодні», – каже фахівець.
«Є такі професії, яким не навчають ніде. Немає навчальних закладів, які навчать вас виробництву цегли. От ми навчимо», – переконує Іван Смолярчук.
Історія Дубечненського керамічного заводу бере початок від 1908 року, коли місцевий житель Іван Морський взявся за виготовлення цегли. Від того часу виробництво зазнало багатьох змін. Сьогодні ж займається виготовленням цегли різних видів, яких на цей час нараховують шість. «Цеглу виготовляємоза допомогою трьох стихій – землі, води і вогню. Глину беремо з землі, обробляємо за допомогою води, а щоб її випалити необхідний вогонь», – розповідає фахівець. Взимку завод не працює, адже від низької температури води, яку додають при обробці цегли, продукцію просто розриває.
За словами завідувача виробництва, попри те, що мінімальне замовлення, яке приймає завод, – півмільйона цеглин, залишків продукції не буває ніколи. Усе реалізовують, адже цегла екологічно чиста, високоякісна, тривка. Тут чітко дотримуються технологій виробництва, кожна вагонетка має свій «шифр» із зазначенням дати виготовлення або ж номера зміни. «Отак знайдуть наші нащадки таку цеглину під час розкопок, і будуть розгадувати ці шифри», – жартує Іван Смолярчук.
Нині задля поліпшення роботи заводу, полегшення праці робітників та зменшення енергозатратності здійснюють вдосконалення лінії виробництва. Тож цього року підприємство розпочне роботу наприкінці травня. На потужностях числиться 160 працівників. За сприяння Старовижівської районної філії ВОЦЗ 56 осіб, які надалі будуть працевлаштовані, пройшли курси цільового призначення «Дотримання вимог охорони праці та правил техніки безпеки при виробництві цегли». Для підготовки виробництва до запуску наймали й працівників на тимчасові роботи.
Підприємство має намір розширюватися, вже придбали сучасний мікроавтобус, аби позмінно здійснювати підвіз працівників. «Для мене важлива взаємодія між філією центру зайнятості, вами та працівниками заводу. Важливо втримати працівника на робочому місці в міжсезонні виробництва. Працівникам, своєю чергою, важливо знати, що вони соціально захищені. Саме цього я і чекаю від нашої співпраці. Ми готові вас підтримати та допомогти, бо громади мають бути успішними», – каже Роман Романюк.
